понеділок, 8 червня 2015 р.

...трохи історії

31 травня 2014 року, я і моя сім'я, як і сотні тисяч інших громадян України, які жили на сході краіни, стали переселенцями.
Правда, у той день, навіть коли вже сідали у поїзд до Львова, ми ще не знали, що воно буде, що кількість таких, як ми, навіть офіційно перевищить мільон. І що вирішувати свої проблеми нам прийдеться самим, з досить невеликою поміччю держави. А що держава? Україні протягом літа 2014 року було не до переселенців, вона усіма силами намагалася зберегти свій сувірінітет.
Але продовжу...
Отже, сівши 31 травня у поїзд до Львову ми ще не знали напевно куди і наскільки ми їдемо, и звичайно ж не знали, коли повернемось додому.
У Львові ми провели тиждень, гуляли по Львову, відпочивали від напруженя весни (син того року закінчив школу, і ми не знали, чи відбудеться урочиста лінійка та випускний, якими вони будуть, бо в Горлівці у той час вже хозяювали бойовики і на вулицях міста лунали постріли), планували своє найближче майбутнє.
Тоді ж ми і вирішили своє найближче майбутнє зв'язати з Вінницею. На це було багато причин, але не зараз мова не про це.
7 червня ми вже були у Вінниці. Син здав ЗНО та поступив у Вінницький аграрний університет, ми орендували житло. Наприкінці червня до нас з Дебальцевого приїхала донька з собакою, а у серпні, теж з Дебальцевого, теща з кицькою.
Тоді ж, у серпні, стало ясно, що найближчого часу про повернення до дому залишалось тільки мріяти. Взимку сформувалася думка, що треба шукати собі щось, що змогло би замінити наші домівки у Донбасі. Було вирішено, що треба шукати дім у селі, а не квартиру у місті. Звісно, дім у передмісті був би кращим, але наших збережень було занадто мало для цього.
Активні пошуки почали десь на початку лютого 2015 року. За час пошуків побачили декілька сіл та багато варіантів домів. Але з різних причин вони нам не подобались, або просто не підходили за ціною. Врешті наприкінці квітня 2015 року ми знайшли хатинку у селі, неподалік Вінниці. Поки йшли переговори та з'ясовувалися умови придбання, минув травень. І вже в перші дня червня ми придбали цю оселю. Власне сама угода ще не завершена, але господарі дозволили нам вселитися та починати господарювати.
Саме цьому господарюванню, нашим пригодам на селі і присвячується цей блог.

Немає коментарів:

Дописати коментар