пʼятниця, 12 червня 2015 р.

Крок за кроком...

Позавчора, 10 червня, ми уперше поїхали до села з ночьовкою. То шо я вам скажу...
Красота!
По-перше — це неймовірний вечір: на небі ні хмаринки, вітру нема, птиці десь виводять свої партії, жаби, цвіркуни десь у траві...
По-друге  це повна відсутність людей, якщо вийти за село. А нам йти - город перейти.
По-третє — це дивовижний ландшафти і схожі на наші степи.



І випускний у дев'ятикласників місцевої школи.
Спали на дивані, що залишили господарі. Після нашого горлівського ліжка, навіть після вінницького ліжка, спати було зовсім не зручно. Навіть денна втома (більше двохсот літрів води з криниці приніс, щоб було чим поливати градки) не сприяла міцному сну. Дивно, але відпочили гарно. І зранку, з новими силами, знову до роботи.
Оскільки бабуся живе там майже тиждень, і почали накопичуватися не тільки побутові відходи, але й трава, гілля та листя, треба було робити компостну яму. Вирив неглибоку яму (штик лопати) і обклав шифером. Але з початку треба було підготувати місце: скосити траву, зрізати пару кущів бузини та підрізати деякі дерева.
Ось як воно було:





Вже коли все зробив, зрозумів, що було б непогано зробити більшу разів у чотири. І зроблю. Нову. І цю залишу.
Ось воно:


І перший пирій, який піде на компост:


Сьогодні цілий день бігав по ринках та магазинах, дивився що де є, і скільки коштує. Купив “холодну зварку” (каструлю п'ятиведерну тече, заклеїти треба), оприскувач та ще деякі дрібниці. Бо на серьозні речі грошей замало. А треба ще багато чого: лобзик, цепну пилу (хоч бензинову, хоч електричну).
І якби тільки гроші були потрібні на інструмент...

Немає коментарів:

Дописати коментар