З
суботи 14 червня на неділю 15 червня знов
їздили у село з ночьовкою. У це раз спали
відмінно, а ні комари, а ні жаби не
заважали, бо томилися за день.
Роботи
було трохи: почистили від кропиви
невеличку ділянку саду, перебрали одну
купу гілля з дерев...
Ось
це наша бабуся псіханула — порубала
кущі бузини та молоді ясени з кленами
у садку:
А
ось так виглядають ще нечищені ділянки саду:
Це ділянка до моєї роботи:
Та після:
Це
— та кропива, яку моя жінка вирішила
звести зі світу разом з пирійом, бо кропива зла
дуже:
Та що з цього вийшло:
Наша
праця не марна. На тих ділянках, які
розчистили минулої неділі, вже з'явилися перші паростки
огірки:
буряк:
не
знаю, що це:
і
це:
Розсада
помідорів вже цвіте і пахне:
але не все так добре, як хотілося б. З'явилися перші шкідники.
Самими
першими були сусідські кури, які
пробралися через те, що ми називаємо
забором і розрили свіжепосіяні градки.
Довелося сусідам розказати яка у нас
чудова нюфа, та як вона обожнює гратися
з живими іграшками. І що ми скоро її
привеземо до села.
Кури
майже перестали з'являтися на нашій
ділянці.
Але
є ще один ворог нашим рослинам. Він
невидимий, ми бачимо тільки сліди його
бандитської діяльності — підриті кущі
помідорів:
Так,
це кріт. І що з ним робити, я ще не знаю.
Місцеві кауть ультразвук йому не заважає,
і отруту він не їсть. Але якось вирішимо
і цю проблему.
Хочу
ще дещо сказати про наших сусідів. Вони
насправді чудові люди. Постачають нашій
бабусі свіже молоко, зелень, ранні овочі
та ягоди. Навіть воду, щоб поливати
градки, ми качаємо з сусідської криниці.
Дуже дякую їм за це.
Далі
буде...
Немає коментарів:
Дописати коментар