Цього
разу поїхали у село не декілька днів (з
ранку суботи до вечора середи).
У
першу чергу налаштував Інтернет. Бо як
писати у блозі, якщо до нього нема
доступу?
Інтерент
від Інтертелекому, через CDMA-модем.
Оскільки сигнал дуже слабкий, то до
модема підключив антену, яку встановив
на щоглу, вирізану з прямого стовбура
робінії завдовжки п'ять метрів. Цю щоглу
у свою чергу прикріпив до стовбура
волоського горіха, який росте біля хати.
За допомогою спеціального софту перевірив
напрямок антени та зафіксував її у цьому
положенні.
Інтернет
так собі. Але головне, що він тепер є і
в нашому степанівському домі.
Минулого
разу я писав, що ми різали робінії понад
огорожею ділянки. З цих дерев утворилася
велика купа у дворі:
Для
допомоги у її переробці ми купили ось
цього агрегата:
Це
гілкоподрібнювач. На вході маємо гілки,
на виході — оць така стружка:
Тепер
її можна і у піч, як паливо (якщо добре
висушити), чи то на город, як мульчу.
Після
двох днів роботи купи гілок нема:
а
є невелика купка стружки:
та початок запасу палива на зиму:
У
найближчий час я напишу окрему статтю,
присвячену огляду гілкоподрібнювача.
Гадаю, що таких специфічних статей,
присвячених інструментам та різним
пристосуванням, у майбутньому буде
багато.
Сьогодні
побачив білок. Бабуся давно вже казала,
що у нас в садку живуть білки, але я їх
спостерігав уперше лише сьогодні. Вони
сиділи на шовковиці та обідали її
плодами. Точніше спокійно сиділа лише
одна,
друга
гасала по всьому дереву голосно сварилася.
Ось така картопля у нас піднялася з краю градки
Наприкінці
ще пара фото з нашого довкілля:
Немає коментарів:
Дописати коментар