пʼятниця, 26 червня 2015 р.

Степанівка — що ж воно таке?

Ось що пише про неї Вікіпедія (російською, до речі):
Степановка ( укр. Степанівка) — село на Украине, находится в Винницком районе Винницкой области.
Код КОАТУУ — 0520687603. Население по переписи 2001 года составляет 1329 человек. Почтовый индекс — 23255. Телефонный код — 432. Занимает площадь 2,843 км².
В селе родился Герой Советского Союза Павел Колесник.”
Ще трохи ось тут: Степанівська сільска рада

Але то офіційні, чи то напівофіційні джерела. А як же я побачив це село?
Не велике, але й не маленьке село, яке знаходиться в п'яти кілометрах від траси Вінниця-Немирів. Має багато ставків, цегельний завод, птахофабрику, красиву церкву, школу. У центрі, неподалік сільради чотири продуктових магазини, аптека, амбулаторія, господарчій магазин, два(!) кафе.
Автобус з Вінниці їздить 8 разів на день. Але можна доїхати до Вороновиці (пгт на трасі), а далі на попутних автобусах/автомобілях. Кались, гадаю, спробую проїхати велосипедом: це лише 25 км від Вінниці.
До речі, Вороновиця відома тим, що саме в ній проводив свої досліди О.Ф.Можайский. А зараз, у старому палаці польських магнатів Грохольских, знаходиться музей історії авіації та космонавтики.
У селі є газ, водогін (але ще не по всьому селі). Інтернет бездротовий.
Рельєф не дуже складний, великих перепадів висоти нема, багато хто їздить велосипедами, тим більш, що відстані від країв села до центра — півтора-два кілометра. Наша хата як раз знаходиться на відстані у півтора кілометра від сільради, на самому краю села.
По всьому селу ростуть робінії (білі акації), дуже великі та стрункі. Я таких ніколи в житті не бачив. А відомий вислів “Руки, як з акаціїни” ту не має сенсу. Коли ці дерева цвітуть, запах стоїть такий... А в повітрі дуже відчутний гул від бджіл та інших комах — любителів нектару.
Сьогодні виявилось, що в селі живуть далекі родичі нашої бабусі. Вона сама народилася у селі Білий Рукав Хмільникского району. А у Степанівці виявились якісь двоюрідні родичі її батька. Ось така була для нас несподіванка. Тим більше, що дім, який ми придбали, до нинішніх господарів належав нашим родичам!


Окремо хочу сказати про наших сусідів. По-перше — нам з ними дуже пощастило! Це дивні люди. А їхню поміч просто не можна оцінити. Як би не вони, нам було б набагато важче. Та що там важче, ми б зовсім не купили цю хату, якби не сусіди. Бо це вони вмовили господарів значно знизити ціну на хату, до тієї сума, що в нас була на придбання хати.

5 коментарів:

  1. Ви велосипеди в Горлівки вивезли чи вже на місці придбали? Наші залишились, якщо якісь сепари не їздять.

    ВідповістиВидалити
  2. Пощастило. З телефона через OpenID не бажає публікувати комент. Авторизується та й годі, по кругу ганяє. Капчу не пропонує ввести. Може краще предмодерацію коментів, ніж непрацююча капча?

    ВідповістиВидалити
  3. Автор видалив цей коментар.

    ВідповістиВидалити
  4. Премодерацію? Воно можна було б... Якби у нас в селі був швидкий інтернет.
    Але з Інтертелекомом насправді все не так добре, як вони обіцають.

    ВідповістиВидалити