четвер, 2 липня 2015 р.

Пройшов місяць

Вже більше пройшло трохи більше місяця, як ми приводимо до тями дім та ділянку у Степанівці. За цей час ми очистили десь третю частину садку, двір, та завершили першу ступінь підготовки городу до осені. Зняли перший врожай та трохи підремонтували хату. Про це та дещо інше нижче.
За минулий тиждень у нас в Степанівці відбулися істотні зміни.
Наш сусід Анатолій погодився полагодити даху нашої хати. Виявилось, що Анатолій у юні роки навчався у Кіровську. Це місто-супутник колишньої Кадіївки (тепер Стаханов Луганської області), у якій свого часу народився та прожив перші 18 років свого життя я.
Трохи шиферу, трохи цвяхів та майже три години часу. Крім ремонту покрівлі Анатолій зрізав гілки горіху, які і пошкодили дах. Горіх, звісно, було шкода, тим більш що ми зі зрізаних гілок зібрали майже відро зелених горіхів. Я хотів, щоб з них приготували варення, але ніхто не має бажання возитися з його приготуванням. Але й викидати шкода. Тому поки залишили їх для сусідських курей.
Для цих тварюк я виготовив ось таке знаряддя зі стовбура молодого ясена.
Як тільки воно опинилося на своєму місці біля стовбура горіха, сусідські кури стали значно рідше відвідувати наш город. Але вони вже встигли зробити свою чорну справу: огірки значно поступаються розмірами кабачкам, хоч і були посіяні раніше.
У садку теж відбулися деякі зміни. У ньому трохи поменшало бузини. Але до повного успіху ще дуже далеко. Вчора почали чистити садок з другого кінця. Там, серед густого вишняку ми виявили молоді яблуні, горіхи, груші, “осінню” малину. Але вишняк такий густий, що справа просувається дуже повільно.
Я вже писав, про те, що три тижні тому ми покропили город раундапом проти пирію. За ці три тижні пирій пожовтів та поліг. А вчора ми город подискували.

По телефону домовилися з одним трактористом, що він приїде до нас о дев'ятій ранку. Але він приїхав о восьмій. Чим нас дуже збентежив. Бо ми ще не справжні пейзанє — лягаємо пізно, ближче до півночі. Прокидаємось теж пізно — десь о дев'ятій. Ранішні процедури, кохве, новини з інтернету... Гадаю, розумієте наш шок.
Десь за пару годин город було оброблено.
Але потім тракторист ще раз здивував нас, назвавши ціну вдвічі нижчу від тої, про яку домовлялися раніше. Це Божий промисел, не інакше!
Але продискувати город - це лише половина запланованої на цей час роботи. Треба було ще посіяти гірчицю. Що я і зробив. Дуже дивні відчуття від цього процесу, скажу і вам.
З посівом нам дуже пощастило. Через годину пішов дощ! Те, що треба. Бо без поливу вона проростає за 7-10 днів, а з поливом - за три.
За цей час, що ми живемо у цій хаті, ми заготовили вже майже два кубометра дров. І це тільки з товстих гілок. Стовбури, особливо рівні стовбури робіній, я поки що відкладаю на майбутнє будівництво: з них можна буде виготовити стовпчики паркану, балки та крокви для даху сараїв. Свого часу чекають сухі дерева у садку (таких є багато), пара черешень по пів метра у діаметрі та така ж стара береза біля криниці. Взимку без тепла не залишимось!
Три дні тому зібрали перший врожай: бабуся прорідила буряк, викидати ці молоді паростки було шкода, то ми їх з'їли замість салату, який ще дуже малий.
Смак у них (паростків буряку) чудовий, свіжий, дещо солодкуватий. Також зібрали трохи молодої руколи.


Разом з паростками буряку вона добро смакувала до макаронів з свинячою тушонкою.

Життя продовжується. Вже мріємо про майбутню весну, плануємо, чим засіємо город, що посадимо у садку. Як перебудуємо хату, яку птицю та худобу заведем.

Не бійтеся села, там життя не гірше, ніж у місті, а часом навіть краще.

2 коментарі:

  1. Рукола, салат з буряків... Як якась гра а-ля "Ферма". Але ж все одно лячно якось :)

    ВідповістиВидалити
  2. А що робити?
    Що вирощуємо, то і їмо.

    ВідповістиВидалити