Швидко казка сказується...

Майже два тижні нічого не писав. А про що було писати? Особливих змін у нашому пейзанському житті не було. Але деякі зміни все ж таки відбуваються, і за цей час їх накопичилося на нову главу.

Нарешті вчора пішов дощ, який ми чекали ще з другого липня. Але він був такий собі: покапав — перестав, покапав — знов перестав. Вночі та сьогодні з ранку та ж сама історія. Нам потрібна злива, щоб вбити в землю посіяну гірчицю! А нам надсилають якийсь дрібний дощик. Але й те добре. Гадаю, нарешті гірчиця зійде. Добре ще й те, що за час на городі не зійшло нічого зайвого.

Продовжуємо чистити садок. Позавчора прийшли два сусідські хлопці з бензопилою та за півдня порізали чи більше дерев, ніж ми за весь попередній час. І при цьому зовсім не взяли грошей. Більше того, минулого тижня вони ж принесли нам буфет, а два тижні тому — пружинний матрас на кровать.

Нарешті садок набуває якогось системного, хоч і ще жалюгідного, вигляду.

Хащі потроху стають схожими на садок

Але у садку вже з'явилося сонце, і, може, хоч щось достигне в свій термін.

В садку виявили декілька яблунь, сливи, декілька кущів смородини (колір невідомий), аґрусу, виноград. Виноград заплів декілька дерев, грона рясні, але ягоди дуже маленькі. Малина розповзлася майже по всій території. Втім, як і волоський горіх. А вже як вишня поширилася!

Але мало що з тих культурних рослин, що виявилися в садку, ми залишимо у майбутньому. Занадто старе все та занедбане: яблуні майже згнили, стовбури слив поросли мохом та лишайниками по саму верхівку, вишня та черешня розміром з найбільшу горошину. Волоські горіхи і ті не всі добрі: три великих дерева, одне молоде, але добрі горіхи лише на одному, на всіх інших ядра дуже погано відокремлюються від шкарлупи.

Чистка саду також забезпечує нас дровами та деревиною на майбутнє будівництво паркану, ремонт сараїв тощо. Як я писав раніше, дуже багато робінії, яка на відміну від нашої донецької дуже висока та струнка. Є трохи ясена та клену. Судячи з кількості річних кілець не ясені, то садок мінімум тринадцять років ніхто не дбав!

Більш-менш рівні стовбури, не залежно від довжини складуємо під сарай - це на майбутнє будівництво паркану, ремонт сараю тощо

Купа майбутніх дров. На передньому плані попиляний стовбур ясена.

Частина стовбурів ясена та робінії. Ясне піде на дрова, з робініїї зробимо трамбовку щебню. На задньому плані купа вишні для коптильні.

Пеньок від ясена. На задньому плані - виноград.

 Не пам'ятаю, писав, чи ні, біля хати є дві напівпромислові коптильні, які ми хочемо у найближчому майбутньому відновити та спробувати заробити на на них якусь копійчину. А поки що вишню та інші плодові дерева, які ріжемо у садку складаємо окремо від інших — на них дуже добре буде коптити!

Ті градки, що мі відвоювали у диких хащів на початку червня, вже готуються дати врожай: помідори, кабачки, картопля, буряк. Салати щось не дуже ростуть, особливо рукола: все листя у дрібну дірочку, наче хтось голкою зубочисткою поштрикав. А шпинат зовсім розчарував: вже хоче цвісти, а листя немає. Що йому треба?

Буряк молодець!

Зверху вниз: рукола, салат, салат, кіндза.

Оце такий шпинат.

Одна з двох трьох помідорних градок. На задньому плані - наша хата. За рубероідною стінкою - коптильні.

Кабачки на передньому плані.

Помідори скоро вже почнуть червоніти.

Замордовані курями огірки. Неодноразово підсівалися бабусею.

Але те, що багато років на місці цих градок були хащі, має свої гарні наслідки: до нас забули дорогу комахи-шкідники, особливо колорадський жук. Його досі ні одного немає на нашій картоплі. Зате шкідників-тварин вистачає.

Ось така вже картопля. Вона майже догнала сусідську.

Найперші серед них кроти. Хто сказав, що вони корисні тварини? Вони гірше мишей та капустянки! З тими хоч якось боротися можна, з кротами ж — майже ніяк: а ні отрута, а ні розпіарений ультразвук. Хіба що побачиш, коли він кротовину робить, та пригрієш чимось важким. Двох саме так вполювали. Але менше їх не стало.

Другі по шкоді — кури. Але за останній тиждень вони не приходили нас. Мабуть бабусина виховальна бесіда подіяла на сусідку.

Ще є тля. Але тут без корисних мурах не обходиться. Бо саме вони, мурахи, розповсюджують цих “дійних корів” по нових пасовищах. Але із тлею ми вже навчилися боротися за допомогою вульгарної отрути. Та й мурашників стає менше: вони, виявляється, теж полюбляють тінь та легку вологу. Тому під час розчистки саду та городу вони йдуть.

Окрім вищевказаних буфету та матрасу інші сусіди віддали нам крісло-кровать, але зараз воно розібране стоїть у літній кухні, чекає на нові поли в хаті. Як і диван-малютка, що подарували друзі у Вінниці.

Поли у хаті. Треба близько п'яти тисяч гривень на них: відсів, щебень, цемент. І ще десять тисяч на криницю... І хто зна скільки на індивідуальну каналізацію... Може знає хто, де вони водяться, оті гроші?

PS Якщо комусь щось конкретне цікаво про наше сільське життя, запитуйте, розповім докладніше.