четвер, 27 серпня 2015 р.

Головні свята для кожного українця

23 та 24 серпня ми разом зі всією країною святкували День Державного Прапора та День Незалежності. То я вибачаюся, що трохи запізнився з записом у блозі про це.
Я гадаю, що лише минулого та цього року більшість громадян України зрозуміли усю значимість цього свята. Я моя родина не виключення.
Не знаю, як в кого, але в нашої родини від цього року це буде найголовніше свято!
Святкували ми у селі. Приїхали наші діти, ми ще позвали сусіда-атошника (він служив у Щасті майже рік, у добробаті). Запекли на вугіллі курячи крильця (у медово-соєвому соусі) та овочі (солодкий перець та баклажани). Під це діло вжили деяку кількість сапераві українського виробництва. Ну й самі розумієте, без веселощів не обійшлося: трохи ввечері пошуміли — кричали “Слава Україні” та “Героям Слава”, полякали місцевих “бюрегрів”.

А ось так зараз виглядає наш край вулиці:

Це прапор біля мого двору. На свято я зробив для нього новий флагшток. Старий був з металево-пластикової труби і гнувся під час сильного вітру.


Паркан та ворота біля будинку сусіда-атошника. Чудовий хлопець. До того ж чудово грає на бандурі.

А це прапор над його будинком. І калина...

Ну і трохи фото, щоб компенсувати занадто короткий запис






неділя, 23 серпня 2015 р.

Старовинна теплотехніка

Позаминулого тижня розібрали стару піч з лежанкою. Може, колись, років з 100 тому вона була корисною, але зараз це ще те одоробло: займала майже шосту частину корисного об'єму кімнати, щоб її прогріти треба дров стільки ж, як для звичайної груби на тиждень, та й готувати в ній щось за сучасними технологіями та у сучасному посуді неможливо.
От ми її і розібрали. Втім сама по собі ця піч була дуже цікава з точки зору теплотехніки та будівництва:
- “опалубка”, або “корпус” печи був зроблений з саманної цегли. Цю цегли склали окремо, може, десь знадобиться.
- в цю “опалубку” було насипано з пів-метра землі. Звичайного чорнозему до речі. Землю винесли у садок, засипали деякі ями.
- потім ще з пів-метра доброї жовтої глини. Глину склали під сараєм, поряд з саманною цеглою.
- зверху шару глини зроблений купол топки, зверху знову ж таки засипаний сухою глиною. Цю суху глину, втім скоріше сміття, засипали у старий льох.
- тонкий шар глини, на якій і була зроблена лежанка. Теж пішов туди ж, куди і попереднє сміття
На поду топки глина спеклася майже до стану красної цегли. Верх теж.

Нижче надаю світлини процесу демонтажу старовинного одоробла.
Ось так виглядає піч на початку роботи

Топка печі зсередини

Піч у розрізі. Видно "опалубку", шар землі, шар глини та частину топки.

Те ж саме, але під іншим кутом.

Залишилося ще трохи роботи.

Піч вже винесли. Залишився шматок стіни з саманної цегли.


Ось і все.

PS Позаминулого тижня з'явилися і наші перші огірки:

субота, 8 серпня 2015 р.

Селянське будення

Як і минулого разу, писати нема про що. Хіба що знов про гірчицю.
Вона зійшла, та не встигла розпуститися друга пара листочків, як на неї напала якась гидота. Дрібненька, розміром ледь крупніша за тлю, але зовні більше схожа на дрібних жучків: чорна з металевим зеленим блиском. Але на відміну від жуків злітає, якщо злякати, майже миттєво. А жере воно нашу гірчицю не всю підряд, а лише ту, яка весь день на сонці. Ту, що від посадкой в кінці городу не чіпає.
Дружина обробила невелику ділянку отравою проти тлі. І як з'ясувалося, ця гидота її теж боїться. У неділю (чи понеділок) обробимо вся посіви.
От ми і приготували місцевий варіант рагу по ірландськи:

А на градках стигне врожай. Чого у нас нема — то сусіди дають. Чи в магазині купуємо. А картопля ще з того року збереглася — бабусині сестри з Білого Рукава поділилися.

Баклажани купили на ринку. Ми не саджали, а у сусідів ще нема.

Цибуля сусідська. У нас є часник. Але дуже-дуже дрібний. Ми його на той рік пересадимо під зиму.

Солодкий перець теж з ринку.

Кінза наша, часник - сусідський. Отака грузинська парочка.

Помідори сусідськи. У нас теж є, але ще дуже мало.

Кабачок наш! Тут лише один, але на градках ще є багато.

Остання тогорічна картопля. Бабусині сестри відгрузили її того року нам стільки, що вистачило на всю нашу велику родину аж до серпня.

Ну який українець не любе гостренького?

Олія та сіль. Нічого не приготувати без них!

Алича. Наша. Теж пішла у рагу. І була там дуже доречна зі соєю кислотою.
На фото не попала курка, яку купили у сільмагу. Така собі звичайна курка. Порубав її отим, що на фото, ножем, закинув у мультіварку з цибулею, протушкував. Потім овочі, ще тушкував пару годин і зробив нам вечерю.
І сніданок на наступний день.
Ще й на обід залишилося. Бо холодильника нема, і треба все, що ввечері приготували, з'їсти не пізніше наступного обіду.
Отак і живем.