Позаминулого
тижня розібрали стару піч з лежанкою.
Може, колись, років з 100 тому вона була
корисною, але зараз це ще те одоробло:
займала майже шосту частину корисного
об'єму кімнати, щоб її прогріти треба
дров стільки ж, як для звичайної груби
на тиждень, та й готувати в ній щось за
сучасними технологіями та у сучасному
посуді неможливо.
От
ми її і розібрали. Втім сама по собі ця
піч була дуже цікава з точки зору
теплотехніки та будівництва:
-
“опалубка”, або “корпус” печи був
зроблений з саманної цегли. Цю цегли
склали окремо, може, десь знадобиться.
-
в цю “опалубку” було насипано з пів-метра
землі. Звичайного чорнозему до речі.
Землю винесли у садок, засипали деякі
ями.
-
потім ще з пів-метра доброї жовтої глини.
Глину склали під сараєм, поряд з саманною
цеглою.
-
зверху шару глини зроблений купол топки,
зверху знову ж таки засипаний сухою
глиною. Цю суху глину, втім скоріше
сміття, засипали у старий льох.
-
тонкий шар глини, на якій і була зроблена
лежанка. Теж пішов туди ж, куди і попереднє
сміття
На
поду топки глина спеклася майже до стану
красної цегли. Верх теж.
Нижче
надаю світлини процесу демонтажу
старовинного одоробла.
Ось так виглядає піч на початку роботи |
Топка печі зсередини |
Піч у розрізі. Видно "опалубку", шар землі, шар глини та частину топки. |
Те ж саме, але під іншим кутом. |
Залишилося ще трохи роботи. |
Піч вже винесли. Залишився шматок стіни з саманної цегли. |
Ось і все. |
PS Позаминулого тижня з'явилися і наші перші огірки:
Пишіть частіше! Вітання зі Слов'янська!
ВідповістиВидалити